Сторінка писанкарки Ольги Бойко. Мамина.

Ця сторінка присвячена моїй матері - Зої Олександрівні.

Чудовій жінці, майстрині, найкращій у світі матері, яка сама любила і вміла шити, вишивати, в’язати і плести гачком, та безліч інших цікавих речей, яким і навчала з дитинства мене. Її доброта, любов, розуміння і терпіння нескінченні. Саме їй я завдячую всім що вмію і знаю.

На жаль, Зої Олександрівни більше нема з нами. Її раптово не стало 7 травня 2008 року.
Але я вірю - мама живе, доки ми любимо і пам’ятаємо.

Ты знаешь, мама, я уже не плачу,
Хоть от тоски порой охота выть.
Кто знает, а могло ли быть иначе? –
Ведь ты же просто так хотела жить!..

Ты знаешь, мама, я была готова
Отдать весь мир, дыханьем став твоим…
Чтоб карих глаз тепло лучилось снова
И боль потери обратилась в дым.

Ты помнишь, мама? – За вечерним чаем
Могли с тобой часами говорить…
Укутанная плюшевой печалью,
Жжет память… Не отнять и не забыть…

Ты знаешь, мама, я уже не плачу…
Я знаю, что любви не рвется нить –
Ты в сердце навсегда… А это значит,
Что ты живешь и будешь вечно жить!